Урок №26  7 клас   

 Тема уроку: Природні зони. Висотна поясність Анд. Зміни природи материка людиною

Мета:  сформувати в учнів уявлення про особливості природних зон Південної Америки; надати учням систему знань про рослинний та тваринний світ материка; сприяти поглибленню розуміння учнями причин виникнення висотної поясності;  виховувати цікавість до предмету, екологічну і мовну культуру.

Операційні цілі:

називає: найголовніші риси природи материка;

наводить приклади:,ґрунтів, рослинності та тваринного світу Південної Америки та країни континенту;

пустелі (Атакама)

характеризує: природні зони Південної Америки;

порівнює: особливості природних умов Південної Америки та Африки;

пояснює: прояв широтної зональності та висотної поясності в Андах;

визначає: висотні пояси Анд за схемою;

оцінює: наслідки втручання людини в природні комплекси материка

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання та матеріали: фізична карта Південної Америки, карта природних зон світу, атласи, підручники, схеми та діаграми.

Хід уроку

  І. Організаційний  момент

 II.  Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями та завданнями.
         1. Через які кліматичні пояси простягнулися Анди?

   2. Пригадайте, чим широтна зональність відрізняється від висотної поясності.
         3. Чим обумовлена повноводність річок Південної Америки?
         4. Назвіть найбільші річки Південної Америки. Покажіть їх на карті.
         5. Що таке природна зона? Від чого залежить поширення природних зон?
         6. Як відбувається зміна природних комплексів у горах?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Прийом «Географічний практикум»

•          За допомогою карт атласу визначте назви та кількість природних зон Південної Америки.

•          Від чого залежить зміна природних зон на материку?

Розповідь вчителя .  Вологі екваторіальні ліси у Південній Америці називають сельвою. Ця природна зона сформувалась на Амазонській низовині, прилеглих до неї схилах Анд, а також у північній частині тихоокеанського узбережжя, і обіймає більшу площу, ніж аналогічні ліси в Африці. Тут на червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть тисячі видів рослин.

 Дерева утворюють до дванадцяти ярусів, найбільший з яких сягає 80 м у висоту та 4 м у діаметрі (сейба). Нижні яруси – справжні непрохідні хащі (гевея, какао, динне дерева, папороті). У заводях річок росте вікторія-регія – латаття з листям до 2 м .

 Такий же багатий і тваринний світ (мавпа, лінивець, ягуар, анаконда тощо).  Особливої уваги заслуговують колібрі – найменший птах на землі та піранья – винятково кровожерлива риба. Тутешні ліси кишать комахами і павуками. 

Зони саван і рідколісся північної і південної частини материка відрізняються між собою. Савани і рідколісся Ґвіанського плоскогір'я й Орінокської низовини нагадують африканські савани з пальмами замість баобабів. Савани на півдні материка посушливіші, тому дерева тут – рідкість, а на червоних та червоно-коричневих ґрунтах домінують чагарники, деревоподібні кактуси, та дерева з бочкоподібним стовбуром.

Своєрідний тут і тваринний світ: на відміну від африканських саван, тут мало копитних. Тапір, пекарі, пума, мурашкоїд разом із великою кількістю мурахів і термітів – типові мешканці цих місць.

На південь савани поступово переходять у зону субтропічних трав'янистих степів (пампа).

Типовим для цих місць є клімат з великою різницею в опадах: від м‘якого з рівномірним зволоженням на сході він змінюється до більш посушливого із значними перепадами температур на півдні і заході зони.

 Значної шкоди тутешній природній рослинності завдають значне розорювання і безсистемне випасання худоби.

З тварин цієї зони трапляються страус нанду, пампасний олень, гуанако, багато в цих місцях різних гризунів.

У південній частині материка, що називають Патагонією, сформувалась зона напівпустель і пустель – єдине в світі місце, де вони виходять на узбережжя океану в межах помірного поясу. За умови незначної кількості опадів тут досить бідний живий світ: на сіроземних і бурих ґрунтах зростають злаки, кактуси та подушкоподібні чагарники.

 Тваринний світ представлений в основному плазунами і гризунами, хоча трапляються пума, лама, страус нанду. Берегові пустелі і напівпустелі простягаються вузькою смугою і на західному узбережжі материка. Найсухіша частина природної зони – пустеля Атакама –Переважаючі повітряні маси, а також охолоджене Перуанською течією повітря не утворюють дощових хмар. Тому буває, що дощі не випадають тут по 10-20 років.

     Запитання. Чому в Андах спостерігається велика кількість висотних поясів?.  Кількість висотних поясів залежить від висоти гір і природної зони у їх підніжжі.   

Завдяки значній висоті в Андах розвинута висотна поясність: від вологих екваторіальних лісів (гілея) на підніжжях гір в екваторіальному поясі до гірських луків на високогір'ях. Вище 5 000 м сніг ніколи не тане, перетворюючись на лід.

Робота з схемою

Зміна природних комплексів людиною. Особливо відчутні зміни природних комплексів Південної Америки почалися з часів приходу на материк європейців.

 ІV. Закріплення знань, вмінь та навичок

1.    Які природні зони в Південній Америці займають найбільшу площу? Чому?

2.    Чим пояснюється виняткове багатство і різноманітність органічного світу сельви? У чому полягає роль лісів Амазонії для газообміну атмосфери Землі?

3.    Які особливості природи берегових пустель Південної Америки?

4.    Яка природна зона Південної Америки, на ваш погляд, є найбільш сприятливою для життя людей?

5.    Від чого залежить кількість висотних поясів у горах?

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.