8 клас Урок №6

Тема  уроку : Читання та практичне використання топографічних карт.

Мета уроку:  сформувати уявлення про топографічні карти та їхні особливості; систематизувати знання учнів про практичне використання топографічних карт; продовжити формування навичок роботи з топографічними картами, вміння визначати за картами відстані, висоти та напрямки на місцевості; виховувати самостійність, працьовитість, спостережливість, уважність, прищеплювати інтерес до знань про Землю

Операційні цілі: 

називає елементи топографічної карти;

читає топографічні карти;

характеризує методи і засоби отримання інформації з топографічних карт;

пояснює особливості читання топографічної карти;

визначає об’єкти, напрямки, відстані, географічні, прямокутні координати, висоту точок за топографічною картою;

вміє орієнтуватися на місцевості за допомогою топографічної карти;

оцінює значення топографічних карт для життєдіяльності людини

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання та матеріали: підручники та посібники, географічні карти та атласи, топографічні карти, контурні карти, таблиці, роздатковий матеріал, лінійки, циркулі

Терміни та поняття:  топографічна карта, кілометрова сітка. висота перерізу

Хід уроку

І. Привітання

ІІ. Повідомлення теми уроку

Учитель оголошує тему уроку, записану на дошці

ІІІ. Очікування

Вчитель запитує учнів, чого вони очікують від уроку, зіставляються варіанти очікувань учнів та вчителя.

ІV. Актуалізація опорних знань

Фронтальне  опитування за наступними запитаннями:
• Які карти називають загальногеографічними?

• Як визначити основні сторони горизонту на місцевості, на плані, на географічній карті?

Проблемне питання. Для чого необхідно вивчати топографічну карту місцевості?

V. Інформаційне повідомлення

Розповідь учителя

На попередньому уроці  ми з вами познайомились із географічними картами, які є джерелом географічних знань. Топографічні карти відносять до загальногеографічних, використовують їх для вивчення певної території, яку вони характеризують з великою точністю.  Для цього створена ціла наука — топографія, результатом якої є топографічні карти.

VІ. Практичне застосування набутих знань

Визначення місця розташування об'єкту  на  топографічній карті.                                                                                                         Щоб вказати приблизно місцерозташування будь-якого географічного об'єкту  на карті,   досить   назвати квадрат, утворений кілометровою сіткою, в якому об'єкт розташований. Для цього   за рамкою   треба   прочитати   двозначні числа, позначені великими цифрами біля горизонтальної і вертикальної кілометрових ліній, що утворюють нижній лівий (південно-західний) кут потрібного квадрату. Першими пишуться цифри, що позначають горизонтальні лінії (мал.1).

Нанесення на карту точок за прямокутними координатами

При позначенні точок на карті за відомими координатами порядок дій зворотний. Припустимо, потрібно нанести на карту точку, координати якої Х=66890; Y=11780

Перші дві цифри координат показують, що точка знаходиться в квадраті, у якого південна сторона має числове значення 66, а західна — 11. Три останні цифри позначають відстань до обумовленої точки від горизонтальної (890 м) і вертикальної (780 м) сторін квадрата.

Для нанесення об’єкту на карту треба, користаючись масштабом, відкласти ці відстані в зазначеному квадраті. Місце перетину перпендикулярів дасть потрібну точку. На топографічній карті можна визначити не тільки географічні координати об’єктів але і їх прямокутні координати – відстань в кілометрах від екватора (Х) і (Y) відстань від осьового меридіана зони. З цією метою на топографічну карту нанесена так звана кілометрова сітка у вигляді ліній, які перетинаються під прямим кутом. Лінії проведені через ціле число кілометрів, виражені в масштабі карти. Тому їх називають кілометровими лініями, а сітку – кілометровою. Всі кілометрові лінії підписані цифрами, які позначають кілометри. Підписи біля горизонтальних ліній відповідають відстані осі ординат( від екватора) в кілометрах. Наприклад, 6065 в нижньому лівому куту (мал.2)показує ,що дана лінія віддалена від екватора 6065км

Напрямки на топографічній карті

Магнітні і географічні полюси не збігаються. Тому під час визначення напрямку на карті і місцевості (за компасом) треба врахувати це.

   

δ — магнітне схилення; γ — зближення меридіанів;

Ам — азимут магнітний; Ад — азимут дійсний;

α — дирекційний кут.

Позначення абсолютних висот місцевості.

На топографічній карті рельєф  зображують горизонталями (ізогіпсами). Горизонталі можна вважати лініями перерізу нерівностей земної поверхні горизонтальними площинами через рівні  проміжки висоти. Відстань між сусідніми горизонталями називають висотою перерізу.

Чим більше горизонталей позначають схил горба, тим він крутіший. Таким чином за допомогою горизонталей можна визначити крутість схилу.

На карті більш точно  крутість схилів визначається за допомогою шкали закладань, яка поміщена під південною рамкою карти  поруч із лінійним масштабом. Внизу, вздовж основи цієї шкали, цифри позначають крутість схилу у градусах, а на перпендикулярах до основи відкладені в масштабі карти відстані між сусідніми горизонталями.

Умовні знаки топографічних карт пояснюються в легенді карти

або у  спеціальних збірниках.

Учні опрацьовують матеріал підручника.

Географічний практикум

Виконання тренувальних вправ  з учителем (див. топкарту або топокарта в атласі)

 

VІІ. Хвилинка розвантаження

VІІІ. Корекційно-оцінюючий етап

 Прийом «Мікрофон»

• Що таке топографічні карти? Для чого вони створюються?

• Які вимірювання можна проводити на топокартах?

• Де використовуються топографічні карти?

ІХ. Підведення підсумку уроку

Аналіз очікуваних цілей. Учні пояснюють своє розуміння і роблять висновок. Учитель виставляє оцінки за роботу на уроці.

Х. Домашнє завдання

 Опрацювати відповідний  параграф .